Висівкоподібний лишай на голові
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Висівкоподібний (різнобарвний) лишай ( Pityriasis versicolor, альтернативна назва Tinea versicolor) — тривалий (хронічний) дерматоз мікотичного походження, що уражає роговий шар епідермісу шкіри. Лишай називають різнобарвним через появу на шкірі плям різного кольору (від блідо-рожевого до темно-коричневого). А висівкоподібним тому, що при чесанні чи терті місць ураження, з’являються дрібні лусочки, подібні до висівок.
Захворювання більш поширене у спекотному кліматі і з підвищеною вологістю повітря, але, досить часто зустрічається і в інших кліматичних зонах, загострення захворювання відбувається в теплу пору року. Найбільш поширене в молодому віці, в періоді 40-60 років ризик захворюваності значно знижується.
Висівковий лишай був вперше описаний у 1846 вченим Айхштедом Eichstedt, але тоді, ще неможливо було виділити організм-збудник. У 1853 році завдяки роботам Г. Робіна G. Robin вдалося виділити гриби в місцях уражених різнобарвним лишаєм, так і в межах здорової шкіри. Згодом французький вчений Л.-Ч. Маласез Louis-Charles Malassez (в честь якого названий рід цих дріжджів) виділив округлі і овальні форми збудника, окремо від епідермісу шкіри людини. Почалися перші спроби класифікації.[1]
Збудник[ред. | ред. код]
Цитологічний зразок Malassezia furfur на шкірі з висівковоподібним лишаєм
Збудником даного захворювання є дріжджоподібний ліпід-залежний гриб сапрофіт, який існує в трьох формах: округлій — Pityrosporum orbiculare, овальній — Pityrosporum ovale відомий також як Malassezia ovalis і міцеліальній Malassezia furfur (усі форми здатні до взаємних метаморфозів один в одного).
Для запобігання плутанини, в сучасних публікаціях вирішено використовувати лише одну назву для позначення цього виду гриба — Malassezia furfur.
Це умовно патогенні представники дріжджів, які постійно перебувають на людській шкірі і складають її природну мікрофлору. Завдають дерматологічних проблеми тільки за певних сприятливих для розвитку лишаю обставин які будуть наведені нижче.
Заразність[ред. | ред. код]
Зазвичай висівкоподібний лишай характеризується малою контагіозністю і вважається незаразним захворюванням, оскільки більшість людей є носіями грибків сапрофітів Malassezia, що знаходяться на шкірі (ділянках, багатих сальними залозами). Зараження може відбуватися лише в окремих випадках при тісному і довгостроковому контакті з хворим. При цьому ймовірність захворіти висівкоподібним лишаєм все таки більшою мірою буде обумовлена сприятливими факторами.
Клінічні прояви[ред. | ред. код]
Головна ознака — дрібні плями на шкірі з чіткими краями. Плями часто темні, червонувато-коричневого відтінку. Найчастіші ділянки ураження — спина, пахви, плечі, груди, шия. Уражені зони не темніють на сонці (шкіра може здатися світлішою, ніж навколишня здорова).
Розмножуючись в епідермісі, грибок викликає порушення в роботі меланоцитів (клітин, що відповідають за вироблення пігменту меланіну). Саме завдяки меланіну під дією сонячних променів тіло набуває засмаги. В процесі життєдіяльності збудник лишаю синтезує азелаїнову кислоту яка виступає інгібітором здатності меланоцитів синтезувати пігмент, в результаті чого з’являються гіпопігментовані ділянки.
Плями схильні до злиття з утворенням великих вогнищ, але можуть існувати ізольовано. Запальні явища відсутні, є незначне висівкоподібне лущення (пов’язане з розпушуванням грибом рогового шару). Уражається тільки роговий шар епідермісу. Інкубаційний період складає від двох тижнів до декількох місяців.
Інші симптоми:
- Посилена пітливість,
- Свербіж.
Висівковий лишай часто є супутником таких захворювань:
- Ендокринні порушення(цукровий діабет, синдром Іценко-Кушинга, ожиріння)
- Хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту,
- Імунодефіцит.
Провокуючі фактори:
- Певний хімічний склад поту (генетична схильність)
- Тривале лікування кортикостероїдами
- Часте використання антибактеріальних гелів і мил
- Іонізуюче випромінювання
- Сонячна радіація (надмірна засмага, солярій)
- Важкі метали
- Підвищена пітливість
- Підвищення цукру в крові
- Зниження імунітету
- Порушення бар’єрних функцій шкіри
- Стресуючі впливів на шкіру
- Одяг із синтетичних матеріалів
- Злісне недотримання особистої гігієни
Діагностика[ред. | ред. код]
Висівкоподібний лишай. Свічення під люмінісцентною лампою Вуда
Для діагностики висівкоподібного лишаю проводиться йодна проба (проба Бальзера), для цього уражену шкіру змащують йодною настоянкою і тут же протирають спиртом (останнє не обов’язково): розпушений грибом роговий шар швидко вбирає йод, і плями висівкоподібного лишаю різко виділяються, забарвлюючись в темно-коричневий колір на тлі злегка пожовклої не пошкодженої шкіри. За відсутності розчину йоду можна користуватися аніліновими барвниками.
Шкірний зішкріб при розгляді під мікроскопом повинен показати дріжджі (скупчення ниток гриба з округлими клітинами).
Під люмінесцентною лампою Вуда (ультрафіолетові промені кварцової лампи), в затемненому приміщенні, осередки різнобарвного лишаю дають червонувато-жовте, зеленувато-синє або буре свічення.
Лікування[ред. | ред. код]
Лікування полягає в нанесенні протигрибкових препаратів на шкіру. У важких випадках показане застосування системних антимікотиків (внутрішнє), які дозволяють істотно скоротити терміни лікування та запобігти частому розвитку рецидивів. Використовують, як правило, препарати триазолінового ряду (флуконазол та ін), препарати і шампуні з сульфідом селену («сульсена»). В останні роки високу клінічну ефективність при меншій кількості побічних ефектів показують препарати, що містять похідні імідазолу: кетоконазол, сертаконазол, біфоназол, які пригнічують ріст грибів. Ефективна методика лікування: нанесення лікувального шампуню (типу «Нізорал») на все тіло з витримуванням відповідно до вказівки в інструкції; відразу після зникнення проявів на поверхні шкіри (зазвичай 2-3 застосування) застосовується препарат типу «Флуконазол» в капсулах (дозування згідно інструкції), при цьому продовжується застосування лікувального шампуню (ще 3-2 застосування). Ефективність даного методу пов’язана з тим, що зовнішні засоби (мазі, шампуні) не здатні впоратися з прихованими у волосяних цибулинах або в потових залозах збудників і потім лишай знову розповсюджується на поверхню шкіри; препарати типу «Флуконазол» діють «зсередини», проникаючи в рідини організму. Застосування тільки препарату типу «Флуконазол» (без застосування лікувального шампуню) зазвичай не приносить бажаного результату.
Враховуючи особливості поверхні шкіри, краще використовувати засоби у вигляді розчинів, лосьйонів і спреїв, які наносять на уражені ділянки і злегка втирають. Мазі використовувати не зручно, з огляду на потребу їх наносити на ділянки з активним ростом волосся (голова, пахова область).
Для боротьби зі змінами пігментації ефективний циклосерин in loco, блокатор трансаміназ у ланцюгу синтезу пігментів збудника.
Самолікування або безсистемне симптоматичне лікування висівкоподібного (різнобарвного) лишаю вкрай небажане.
Народні методи[ред. | ред. код]
Дане захворювання відомо давно, тому існують також і народні рецепти і методи для лікування висівкоподібного лишаю.
Одним із засобів народної медицини для лікування висівкоподібного лишаю це — настоянка календули. Її можна приготувати шляхом настоювання квіток рослини на горілці (1:5). Отриманою настоянкою обробляти уражені ділянки 2-3 рази на день.
Також добре допомагає сік цибулі ріпчастої, який слід віджати і процідити через марлю. Обробляти плями цим соком необхідно кілька разів на день.
В аптеці можна придбати воду чемериці, яка також непогано допомагає при лишаї. Однак обробляти шкіру слід вкрай акуратно, після чого ретельно мити руки. Процедура проводиться 2 рази на день вранці і ввечері. Курс триває один тиждень.[джерело?]
Профілактика[ред. | ред. код]
Хоча різнокольоровий лишай легко лікується, захворювання може повернутися у спекотні місяці. Рецидиви характерні для значного числа пацієнтів. З огляду на це слід вживати ряд профілактичних заходів.
У теплу пору року для профілактики можна протирати шкіру саліциловим спиртом або просто підкисленою водою (можна додати трохи оцту або соку лимона), або раз на 2-3 тижні використовувати засоби з протигрибковою дією, особливо в теплу пору року. Корекція потовиділення.
Обов’язкова дезінфекція одягу, головних уборів, натільної і постільної білизни кип’ятінням в 2%-му мильно-содовому розчині та прасуванням гарячою праскою з парою. Рекомендується щодня міняти одяг, що контактує зі шкірою.
Люди зі схильністю до висівкоподібного лишаю повинні уникати:
- Надмірної високої температури
- Високої вологості
- Стресових ситуацій
- Пітливості
- Тривалої забрудненості (гігієна шкіри)
- Синтетичних виробів (тільки 100 % бавовна)
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Лишай // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос.)
Источник
Зміст:
- Причини виникнення хвороби
- Симптоми висівкоподібного лишаю
- Діагностика
- Чим лікувати висівкоподібний лишай?
- Лікування висівкоподібного лишаю препаратами
- Лікування народними засобами
Висівкоподібний лишай – це поразка зовнішнього шару епідермісу, викликане грибком роду Malassezia. Недуга проявляється у вигляді плям жовтого або коричнегого кольору, вкритих лусочками, з-за чого хвороба називають висівкоподібному різнокольоровим лишаєм. Ця інфекційна патологія найбільш часто зустрічається в країнах з жарким кліматом. Страждає від неї в основному молодь, але зустрічаються і випадки захворювання дітей, літніх людей.
Причини виникнення хвороби
Висівкоподібний лишай має інфекційні причини, головна серед яких – гриб, який існує в трьох різних формах, здатних перетворюватися одна в одну:
- овальна — Pityrosporum ovale
- округла — Pityrosporum orbiculare
- міцеліальних — Malassezia furfur.
Всі ці дріжджі в нормі постійно знаходяться на шкірі людини, але починають свою негативну діяльність лише під впливом певних обставин: стрес, ослаблений імунітет, часте відвідування солярію, тривале перебування під прямими сонячними променями, регулярне використання антибактеріальних гелів і мазей, ендокринні патології.
Заразитися шкірним захворюванням можна і при прямому контакті з хворою людиною, наприклад, якщо надіти його одяг, скористатися його особистими речами. Найбільш схильні отрубевидному позбавляю ті, хто страждають від гіпергідрозу (підвищеної пітливості) і мають жирну шкіру тіла.
Симптоми висівкоподібного лишаю
Головний симптом висівкоподібного лишаю – поява на шкірі невеликих плям неправильної форми. Вогнища можуть з’явитися на грудях, спині, плечах, шиї, голові, ногах, в пахвових западинах. Найчастіше це жовто-рожеві або темно-коричневі плями, поверхня яких лущиться. Якщо лікування розпочато вчасно, лишай розростається і займає все більшу поверхню тіла хворого. Маленькі плями зливаються в крупні, з-за чого утворюються важко піддаються лікуванню запалені ділянки.
Шкіра, уражена висівкоподібному лишаєм, не засмагає, тому після лікування на ній може довго зберігатися подібність шрамів.
Діагностика
Досвідчений дерматолог може розпізнати висівкоподібний лишай без додаткових діагностичних методів. Однак більш точно дослідження здійснюється в медичних установах за допомогою променів лампи Вуда (під світлом уражені ділянки стають червоно-жовтими), проби Бальцера і за допомогою змазування зараженої шкіри йодом з подальшим протиранням її спиртом (хвора шкіра забарвлюється набагато сильніше здорової).
Чим лікувати висівкоподібний лишай?
Людина, що зіткнувся з некрасивими плямами на шкірі, завжди задається питанням, як вилікувати висівкоподібний лишай, щоб хвороба не повернулася. Як і від будь-якого грибкового захворювання, від даної патології можна позбутися за допомогою спеціальних протигрибкових препаратів. У більшості випадків, враховуючи, що в нездоровий процес залучений виключно роговий шар епідермісу, дерматологи призначають засоби для місцевого застосування – креми, лосьйони, мазі, шампуні, настоянки та розчини. Вони досить ефективні і не справляють негативного впливу на весь організм в цілому. Однак це не означає, що позбутися від лишаю неможливо за допомогою народних методів. Все залежить від індивідуальних особливостей організму пацієнта і стадії хвороби. Чим більше часу пройшло з моменту появи перших ознак, тим більш ефективні і серйозні заходи потрібні.
Лікування висівкоподібного лишаю препаратами
Часті випадки, коли хворі, які зовсім недавно позбулися поразки, хворіють їм знову. Рецидиви можна пояснити не схильністю до позбавляю (хоча і цим теж) і не низькою ефективністю аптечних ліків, а недостатньою обробкою особистих речей, яких торкався людина під час хвороби. Тому вкрай важливо приділити максимум уваги особистій гігієні і подбати про якісній обробці предметів побуту і одягу.
Лікування висівкоподібного лишаю повинно бути комплексним. Неприпустимо використовувати лише частина ліків, призначених дерматологом. Серед найбільш поширених препаратів, що допомагають позбутися від кольорового позбавляючи:
- препарати, що містять похідні імідазолу (сертаконазол, бифоназол, кетоконазол)
- препарати триазолового спектру (наприклад, флуконазол)
- засоби, що містять сульфід селену
- борна кислота
- нізорал, микозорал
- клотримазол
- циклосерин in loco
- батрафен
- микосептиновая мазь
- крем Термикон
- крем Фунготербин
- хлоргексидину біглюконат 0,05%
- фунгіцидні шампуні
- антибактеріальні препарати широкого спектру дії.
Кожне з перелічених засобів є ефективним ліками від лускатого лишаю, але тільки в тому випадку, якщо воно призначене кваліфікованим лікарем і використовується під його чітким контролем. Лікування необхідно продовжувати до повного зникнення плям плюс три-п’ять днів. Це буде хорошою профілактикою і дозволить позбутися від патології на сто відсотків.
Лікування народними засобами
Висівкоподібний лишай чудово піддається лікуванню народними засобами. Ось найпопулярніші рецепти, що дозволяють повернути шкірі здоровий вигляд, не вдаючись до аптечним мазей та таблеток:
- Необхідно змішати евкаліптові листя і низку в рівних пропорціях. 3 ст. л. суміші залити 800 мл гарячої води і поставити на водяну баню. Через 40 хвилин процідити. Отриману суміш слід використовувати для ванн і компресів щодня.
- Подрібнити 1 ст. л. чистотілу і залити 400 мл окропу. Настоювати близько 15-25 хвилин. Використовувати для примочок два рази в день.
- Подрібнити цибулю. Сік віджати і процідити через марлю. Змащувати отриманою рідиною уражені ділянки шкіри три рази в день.
- Потовкти вымороженные плоди калини і додати в кашку такий же об’єм води. Ретельно вимішати і віджати за допомогою дрібного сита. Марлеву серветку необхідно мочити в калиновому соку і прикладати на область висівкоподібного лишаю на 40 хвилин вранці і ввечері.
- 200 р буряків пропустити через соковижималку. Віджати сік з одного великого лимона. Отримані рідини перемішати і влити в суміш 150 мл охолодженої кип’яченої води. Ліки потрібно приймати всередину по 100 мл три рази на день. Курс лікування – 2 тижні.
Народних рецептів лікування висівкоподібного лишаю існує величезна безліч, однак, перш ніж випробувати один з них на собі, краще проконсультуватися з дерматологом, а заодно переконатися у правильності поставленого діагнозу. Особливо відповідально до лікування повинні підходити вагітні жінки і батьки маленьких дітей – в даних ситуаціях обов’язковий підбір найбільш безпечних та ефективних методів лікування.
Висівкоподібний лишай – невинне, але все-таки досить неприємне захворювання. Зіткнутися з ним може кожен, оскільки гриби, що викликають хворобу, в нормі є на шкірі будь-якого здорового людини. Близький контакт з хворим, ослаблений імунітет, недотримання правил особистої гігієни, стреси і переживання тягнуть за собою збільшення ризику захворіти висівкоподібному лишаєм. Якщо уникнути не вдалося, слід якомога швидше почати лікування, тоді вогнище ураження не встигне покрити більшу область, а лікування буде максимально простим і швидким. Якщо ж у будинку знаходиться людина, якій поставлено діагноз «Висівкоподібний кольоровий лишай», все що контактують з ним повинні в профілактичних цілях обробляти шкіру саліциловим спиртом і приймати протигрибкові препарати всередину.
Источник
Опис
Висівкоподібний лишай, ще носить назву різнобарвний
або кольоровий, проявляється у вигляді білястих, жовтуватих або коричневих плям з
лупиться поверхнею. Саме завдяки цьому дане захворювання і отримало
свою назву. Головною причиною, здатної спровокувати розвиток цього
неприємного шкірного захворювання, є певний вид грибка, який має три
різновиди – овальна, округла та міцеліальних форма.
Головною особливістю
всіх цих форм грибка є те, що вони мають здатність трансформуватися
один одного, за умови впливу певних факторів.
Таке захворювання, як висівкоподібний лишай, носить
інфекційний характер, також може передаватися у спадок. Найбільш часто
цей вид позбавляючи зустрічається у людей, які проживають в південній смузі з
сонячним і досить теплим кліматом, в результаті чого він ще може
називатися сонячним лишаєм.
Найчастіше від подібної патології страждають саме
юнаки, значно рідше маленькі діти або літні люди.
Основними причинами, які можуть спровокувати
розвиток даного захворювання, є підвищена пітливість, а також носіння
чужий одягу. Викликати різнобарвний лишай, найчастіше, може саме міцеліальних
форма грибка-збудника.
Зараження висівкоподібному позбавляємо може статися в
результаті:
- безпосереднього контакту здорової людини з
хворим; - носіння одягу людини, який заражений
висівкоподібному позбавляємо; - користування ті мі ж побутовими предметами, які
використав хворий чоловік; - при пологах.
Існує думка, що даний вид лишаю є не
заразним, але насправді це не так. На сьогоднішній день вчені провели масу
досліджень, завдяки яким вдалося встановити, що за умови
певної структури шкіри, а також схильності до даного захворювання,
є ризик зараження висівкоподібному лишаєм. Досить часто цей вид позбавляючи може
зустрічатися в цілих сім’ях, а також у близьких родичів, які мають
схожий тип шкіри.
Зараження висівкоподібному позбавляємо можуть сприяти
певні чинники, а саме:
- наявність важких соматичних захворювань, до числа
яких може ставитися туберкульоз, онкологія або цукровий діабет; - серйозний гормональний дисбаланс – наприклад,
дане явище може спостерігатися під час вагітності або при наявності
синдрому Кушинга, при якому наднирники виробляють занадто велике
кількість гормонів.
Висівкоподібний лишай може проявлятися плямами
різноманітних розмірів, при цьому вони бувають коричневого, білого або жовтого
відтінку. Спочатку обриси висипання мають овальну або округлу форму, а
при відсутності своєчасного лікування починають поступово зливатися і створювати
великі вогнища ураження шкірного покриву, які по своєму зовнішньому вигляді можуть
нагадувати справжню географічну карту.
Найчастіше висівкоподібний лишай починає проявлятися
на верхній частині тіла, на шиї, а також волосяної частини голови. Значно
важче буде помітити початок розвитку позбавляючи саме на волосяний області
голови, так як спочатку плями мають темний відтінок, і тільки з часом
починають міняти колір і лущитися, а в деяких випадках може спостерігатися і
повна відсутність пігменту. По колірній гамі висівкоподібний лишай ділиться на
декілька основних видів, а саме – жовтий, чорний і ахромический.
Симптоми
Прихований період даного захворювання може тривати від двох
або трьох тижнів до двох місяців. Спочатку на тілі хворого починають
з’являтися характерні плями коричневого кольору, в рідкісних випадках висипання
мають сірувато-рожевий відтінок. Висипання можуть мати різні розміри і
форму.
Найчастіше висипання починають утворюватися в
області живота, на плечах, між лопатками, на грудях, а також волосяної частини
голови. Подібні висипання володіють схильністю до злиття, також на деяких
уражених областях може початися досить сильне лущення шкірного покриву,
при цьому від шкіри починають відставати отрубевидные частинки. Повністю може
відсутній свербіж.
Діагностика
Для діагностики даного виду лишаю, лікар використовує
люмінісцентную лампу Вуда, як і для визначення стригучого лишаю. В той час,
як будуть висвітлюватися уражені позбавляємо ділянки шкіри, лампа буде випромінювати
золотисте або рожеве світіння.
Визначити цей вид лишаю можна за допомогою ще одного
способи – це проба Бальзера. В основі даної методики лежить нанесення на
пошкоджені ділянки шкіри йодного розчину. У тому випадку, якщо у хворого є
висівкоподібний лишай, тоді оброблені ділянки шкіри стануть більш темного
забарвлення.
Для визначення цього виду позбавляючи можуть
використовувати візуальні методи діагностування. У цьому випадку, якщо плями
мають яскраво виражений характер, а відрізняються блідо-коричневим або
білястим забарвленням, тоді встановити захворювання допоможе йодна проба. При
отрубевидном лишаї, на шкіру наноситься 5-ти або 2-х процентний розчин йоду,
який поступово починає набувати більш яскраво виражений коричневий
відтінок.
Якщо при візуальному огляді не вдалося поставити
діагноз, тоді лікар може призначити проведення додаткових лабораторних
досліджень.
Для підтвердження діагнозу може застосовуватися не тільки
лампа Вуда, але і лікар може використовувати метод аналізу під мікроскопом лусочок,
які беруться з пошкоджених ділянок шкіри. Діагностувати захворювання можна
і з допомогою зовнішнього виду плям, так як вони мають округлу або овальну форму
з подвійним контуром.
Профілактика
Як правило, висівкоподібний лишай лікується досить
легко, при цьому через кілька місяців пошкоджені ділянки шкіри
відновлюють свій природний здоровий вигляд.
Варто враховувати той факт, що в жаркий час року, а
також при підвищеній пітливості, є ймовірність того, що захворювання знову
повернеться, в результаті чого знову буде порушена пігментація шкірного покриву.
Рецидив висівкоподібного лишаю – це сьогодні дуже часте явище. Саме тому,
щоб попередити можливий рецидив, необхідно дотримуватися досить
простих правил профілактики.
У жарку пору року людям, які одного разу перенесли
таке захворювання, як висівкоподібний лишай, необхідно регулярно протирати шкіру
спеціальної слабокислою водою, в яку додається невелика кількість
лимонної кислоти, оцту або лимонного соку. Також лікарі рекомендують
обробляти шкіру саліциловим спиртом.
Треба дотримуватися однієї обов’язкової умови –
один раз в три або чотири тижні, а можливо і частіше, необхідно застосовувати
спеціальні протигрибкові засоби, до числа яких відносяться різні
мазі, шампуні, гелі, і звичайно, мило.
Особливе значення має і регулярна дезінфекція
одягу, постільної білизни та особистих речей з використанням мильно-содового
розчину 2-х відсотків. Як тільки обробка білизни буде завершена, його
необхідно гарненько пропрасувати із застосуванням пари.
Варто пам’ятати, що розвиток висівкоподібного лишаю
відбувається при певних умовах. У тому випадку, якщо обмежити або
повністю виключити можливість таких умов, можна запобігти повторне
розвиток захворювання.
Отже, варто уникати тривалого перебування на
відкритому сонці, не тільки важких фізичних, а й психологічних навантажень,
стресів і хвилювань, підвищеної пітливості. Треба уникати носіння одягу з
синтетичних матеріалів, ідеальним варіантом буде купувати одяг з
натуральних бавовняних тканин.
Треба з особливою увагою стежити і доглядати за своєю
шкірою. Важливо дотримуватися правил особистої гігієни. Варто пам’ятати, що
самостійне лікування може призвести до більш прискореного розвитку
висівкоподібного лишаю. Саме тому, при появі перших симптомів і ознак
даного захворювання, необхідно терміново звернутися до лікаря, щоб почати
своєчасне лікування – тільки досвідчений лікар, після проведення повного огляду
пацієнта і проведення необхідних аналізів, може призначити правильне лікування.
Лікування
Проводиться лікування висівкоподібного лишаю за
певним правилам. Дуже важливо, щоб хворий в точності дотримувався все
рекомендації лікуючого лікаря.
На уражені ділянки шкіри, необхідно регулярно і
методично наносити спеціальні антибактеріальні, а також протигрибкові
препарати, які випише лікар, після визначення точного діагнозу. Для того,
щоб повністю позбавитися від цього виду лишаю, призначається використання
антимікотичним розчинів і мазей, до числа яких може ставитися
ітраконазол і кетоконазол.
Значно швидше почне просуватися процес
лікування висівкоподібного лишаю у тому випадку, якщо будуть прийматися і всередину
антибіотики, які повинен прописати лікар. Таким чином можна буде не тільки
уникнути можливого розвитку рецидиву, але і повністю придушити зростання, а також
розмноження грибків, що викликають розвиток цього виду лишаю.
Під час лікування можуть застосовуватися і спеціальні
фунгіцидні мазі, а також шампуні. Уражені ділянки шкіри необхідно регулярно
обробляти слабким розчином саліцилової кислоти, також користь приносять як
водні обливання, так і проведення інших загальнозміцнюючих процедур.
Практично у всіх випадках, якщо буде підібрано
правильне лікування, відбувається повне зцілення від цієї недуги. Зникають всі
неприємні симптоми, і шкіра знову набуває природний, рівний і здоровий
колір.
У разі недотримання правил особистої гігієни і
зневагою санітарної обробки речей, є ризик повторного спалаху
захворювання. Важливо, щоб проводилося комплексне лікування висівкоподібного лишаю –
це і застосування медикаментозних препаратів, та ведення здорового способу життя,
а також дотримання правил особистої гігієни.
Источник