Лишай лускатий або псоріаз

Лускатий лишай (він же псоріаз) – хронічне запальне захворювання шкіри, що виявляється червоними прищиками, покриті лусочками. Крім шкіри хвороба також вражає суглоби. Виникає в обох статей однаково, зачіпає близько 2% населення в Європі. Найчастіше зустрічається у людей білої раси, менше – у азіатського і африканського населення.

Етіологія лускатого лишаю

Лускатий лишай – запальне захворювання. В організмі присутня велика кількість запальних маркерів, цитокінів, особливо TNF-α. Основа хвороби – порушення функціонування імунної системи, при якому формується підвищена кількість цитокінів. Отже, мова йде про аутоімунному захворюванні.

Вважається, що особливий вид лейкоцитів після розпізнавання чужорідної частки (антигену) переміщується в лімфатичний вузол, де функціонально змінюється і розмножується. Якщо організм знову зустрічається з цією частинкою, він починає формувати запальні маркери. Постійне запалення впливає на все тіло, що призводить до підвищеного ризику захворювань серця і кровоносних судин.

Патогенез лускатого лишаю

У людини, хворої лускатим лишаєм, відновлювальні процеси шкіри прискорені порівняно зі звичайним станом. Оскільки епідермальні клітини ростуть дуже швидко, вони неправильно роговеют. Мають рожевий або червоний колір, після створення кірки стають біло-сірими.

Здорове відновлення шкірних клітин відбувається приблизно раз у 4 тижні. Поступово розвиваючись, нові клітини замінюють старі. У людини з лускатим лишаєм відновлення проходить набагато швидше, раз на кілька днів. Верхній шар епідермісу не може відмерти за такий короткий час. Так виникають шари шкіри, звані псоріатичних відкладеннями, і виникають видимі ознаки захворювання.

Відкладення можуть мати різний розмір. На ранніх стадіях вогнища ураження невеликі. Розташування висипань – голова, коліна, лікті, кінцівки, нігті, в деяких випадках вогнища поширюються по всьому тілу. Перші симптоми лускатого лишаю зазвичай з’являються у молодих людей. Однак лікарям доводиться стикатися з захворюванням також у дітей і підлітків.

Симптоми і ознаки хвороби

Щоб відрізнити лускатий лишай від інших шкірних захворювань, слід знати особливості перебігу хвороби та її характерні прояви. Перші симптоми хвороби:

• на поверхні шкіри з’являється пурпурно-рожевий висип у вигляді невеликих прищів, званих папулами;
• ступінь ураження може збільшитися, залежно від чутливості конкретної людини, висип може поступово розширюватися, займаючи більшу площу тіла;
• шкірний висип, викликана лускатим лишаєм, може виникати в будь-якому місці, у тому числі на шкірі голови і інтимних місцях; найпоширеніша локалізація – на ліктях і під колінами;
• червоні папули спостерігаються над поверхнею шкіри, стають шорсткими, їх поверхня нерівна, лусочки починають відшаровуватися;
• як правило, висип супроводжується інтенсивним свербінням і палінням;
• прояви ураження нігтів, зміну кольору, розщеплення нігтя;
• якщо захворювання розташоване на стопах ніг або долонях, на цих ділянках з’являються бульбашки.

Класифікація

Існує ряд факторів і характеристик, що лежать в класифікації захворювання. Згідно з ними розрізняються різні характеристики лускатого лишаю:

• розмір, форма, ступінь ураження і розвитку;
• клінічні прояви захворювання, стан шкірних покривів;
• розташування вогнищ хвороби;
• тяжкість захворювання;
• вплив кліматичних умов.

Дані критерії застосовуються для визначення клінічних типів лускатого лишаю, сприяють точному діагностуванню захворювання, полегшують вибір індивідуального методу лікування. Розрізняють наступні типи хвороби:

• вогнищевий,
• інверсний,
• ексудативний,
• каплевидний,
• артропатичний.

Залежно від стадії розвитку класифікуються 3 форми хвороби:

• прогресивна,
• стаціонарна,
• регресивна.

В залежності від впливу кліматичних умов лускатий лишай ділиться на наступні типи:

• зимовий тип: загострюється восени, взимку;
• літній тип: симптоматика погіршується навесні, влітку;
• змішаний тип: симптоми захворювання виявляються більшою чи меншою мірою незалежно від пори року.

Диференціальна діагностика

Лускатий лишай діагностується дерматологом, на підставі клінічної картини і підтверджень гистопатологического дослідження. При діагностиці слід відрізняти захворювання від інших хвороб, які призводять до появи подібних симптомів (наприклад, лікарські реакції, сифіліс, екзема).

Діагностичні методи:

• клінічні ознаки – візуальний огляд шкіри;
• аналіз крові – підвищена кількість білих кров’яних тілець, підвищений антиген HLA, негативний ревматоїдний фактор, визначення сечової кислоти, визначення заліза і вітаміну B12 при наявності анемії;
• відбір зразка з патологічно зміненого місця для біопсії допоможе виключити інші причини.

Терапевтичні методи при лишаї лусковому

Лікування захворювання включає застосування наступних методів:

• місцеве лікування;
• системні препарати;
• біологічне лікування;
• фототерапія;
• фотохіміотерапія (PUVA).

Місцеве лікування

Лікарські препарати при цьому терапевтичному методі застосовуються тільки місцево, безпосередньо на вогнище ураження. Серед засобів – мазі, лосьйони, гелі. Місцева терапія рекомендована переважно при легких формах лускатого лишаю або в стадії ремісії. Перевага – мінімальні побічні ефекти, так як активні компоненти проникають тільки в шкіру. Препарати, які використовуються для місцевого лікування, діляться на групи в залежності від конкретного змісту активної речовини: ретиноїди, кортикостероїди та інші.

Системні препарати

Таке лікування рекомендовано при важких формах хвороби. Ліки застосовуються в ін’єкціях чи таблетках. Активні компоненти проникають в організм, тому ризик побічних ефектів, порівняно з місцевою терапією, підвищується. Для пом’якшення можливих негативних наслідків, системні препарати, що часто призначаються в поєднанні або чергуванні з іншими терапевтичними методами.

При системній терапії потрібно регулярне проведення досліджень печінки та крові, спрямованих на своєчасне виявлення можливої шкоди. Серед системних препаратів – циклоспорин, метотрексат, ретиноїди.

Біологічна терапія

Цей метод грунтується на використанні речовин, вироблених генною інженерією, тісно пов’язаних з природними молекулами, секретируемыми в тілі. Ці речовини зупиняють послідовність факторів, що провокують розвиток реакції імунної системи, що підтримує запалення. Компоненти, застосовувані в біологічній терапії, діють безпосередньо на конкретний аспект імунної реакції.

Біологічне лікування цілеспрямовано протидіє імунним механізмам, інгібуючи запалення на ранньому етапі. На місці уражених ділянок з’являється здорова шкіра. Додатково лікування покращує частоту і тяжкість супутніх захворювань.

Фототерапія

Дослідження показують, що щоденне нетривалий вплив сонячного світла усуває прояви лускатого лишаю. Доведено, що за цілющі ефекти сонячного світла відповідає УФ-випромінювання як короткохвильового компонента. Є 2 типу UVB-ламп з лікувальним випромінюванням – вузькосмугові і широкосмугові лампи. Для поліпшення результату фототерапії доцільно одночасне використання коштів з антралином або ретиноїдами.

Захворювання, при яких рекомендується фототерапія – це лускатий лишай, вітіліго, атопічний дерматит, склеродермія та інші. Доступні промені UVA, UVA-1, UVA-2, UVB, UBC. Застосування UVA-1 – найбільш ефективний метод, тому що ці промені проникають у шкіру при мінімальних її ушкодженнях. Їх не можна комбінувати з сенсибілізуючими агентами (PUVA).

Фотохіміотерапія (PUVA)

Комбінація речовини псорален і UVA-компонента ультрафіолетового випромінювання називається PUVA. У цьому методі пацієнт опромінюється з допомогою UVA-випромінювання, приймаючи таблетки з псораленом або використовуючи його локально. Точний механізм, за допомогою якого PUVA пригнічує симптоми захворювання, невідомий. Вважається, що псорален підвищує чутливість шкіри до терапевтичних ефектів UVA-випромінювання.

Способи профілактики

Запобігання лускатого лишаю неможливо. Єдиний варіант – не рекомендоване зачаття дитини у випадку, коли в обох батьків є генетичне тягар, що неприйнятно. Однак можна уникнути рецидиву хвороби:

• регулярно проводите підтримуючу терапію, що складається з змазування шкіри, використання лікувальної косметики, шампунів;
• намагайтеся уникати впливу провокаційних чинників;
• дотримуйтесь правил здорового способу життя – досить спите, займайтеся фізичною активністю, добре харчуйтеся;
• уникайте стресових ситуацій, частіше відпочивайте;
• скорочуйте кількість вживаного алкоголю і тютюну – було виявлено, що куріння підвищує ризик утворення лускатого лишаю і, чим сильніше залежність, тим вище ризик;
• запобігайте інфекції; якщо захворіли, залишайтеся вдома і лікуйтеся;
• хороша профілактика – це достатнє споживання рідини, належна вологість повітря вдома і на роботі.

Прогноз

Лускатий лишай – хронічне захворювання шкіри, яке може справити значний вплив на якість життя. Хвороба найчастіше характеризується періодами ремісії і загострення. Треба навчитися жити з хворобою та її лікуванням, щоб вона мінімально впливала на життя. При необхідності рекомендується звернутися до психолога, можливо, до психіатра.

Инфекционными и неинфекционными кожными заболеваниями согласно данным Всемирной организации здравоохранения страдает 1-5% населения планеты. Многие недуги проявляются в виде патологических изменений кожи, волос и ногтей.

Большинство болезней развивается на фоне ослабления защитных функций организма, сбоев в работе внутренних органов вследствие инфекционных и онкологических заболеваний и при нарушениях гормонального фона.

Розовый лишай и псориаз имеют схожую симптоматику. Из-за этого их часто путают. Есть ли разница между этими патологиями?

Что общего у заболеваний?

Розовый лишай (Жибера) — инфекционно-аллергическое заболевание кожных покровов, при котором появляются характерные высыпания. Псориаз (чешуйчатый лишай) — хронический неинфекционный недуг, поражающий в основном только кожу.

У двух болезней есть несколько общих симптомов:

• ухудшение самочувствия;
• слабость;
• недомогание;
• появление на коже пятен разного цвета и размера;
• постоянная раздражительность;
• плохое настроение;
• нарушения сна;
• нарушение обмена веществ;
• ухудшение аппетита.

Как отличить розовый лишай от псориаза?

Розовый лишай имеет контактно-бытовой механизм заражения. Иными словами, это острое инфекционное заболевание, появляющееся на фоне ослабления защитных функций организма.

Признаками патологии являются:

• повышение температуры тела;
• увеличение лимфатических узлов.

Позднее на коже появляются розовые пятна (материнские очаги). Около них образуются новые, более мелкие высыпания. Псориаз и розовый лишай похожи тем, что их проявления в виде пятен покрыты серо-белыми чешуйками.

Но при болезни Жибера бляшка имеет светлую корку, легко отделяемую от ее поверхности. А при сдирании шелушащегося сухого эпидермиса псориатических высыпаний появляются капли крови.

В отличие от псориаза, розовый лишай стремительно распространяется по всему телу и может исчезать самостоятельно без медикаментозного лечения. Псориаз, напротив, является неизлечимой патологией с волнообразным обострением и ремиссией.

Болезнь Жибера может появиться после недавно перенесенной вирусной инфекции. Многие ученые относят его к микозам.

Данная патология может развиваться в случае ослабленного иммунитета. К ее прогрессированию добавляется психологический фактор.

Изначально зная о том, что заболевание передается при непосредственном контакте, человек начинает еще больше нервничать и ощущать дискомфорт. Это ускоряет развитие болезни.

Отличия во внешних проявлениях

Розовый лишай имеет ярко выраженные признаки, отличающие его от псориаза. Первоначальным симптомом болезни является появление на коже одного большого и круглого пятна розового цвета размером от 3 см.

По мере прогрессирования недуга центр материнской бляшки постепенно приобретает желтоватый оттенок и начинает шелушиться.

Через несколько дней после возникновения самого крупного пятна появляются более мелкие розовые образования диаметром до 1 см. Со временем в центре каждого из них можно заметить небольшие сухие чешуйки. А по периферии прослеживается красная линия.

Сыпь может вызывать сильный зуд. После острой фазы заболевания бледно-розовые бляшки больше не появляются. Средняя продолжительность течения лишая — 3 — 6 недель.

Первыми симптомами псориаза являются мелкие папулезные образования. На ранней стадии заболевания папулы достаточно мелкие, имеющие размер с булавочную головку.

Они отличаются полушаровидной формой. Сыпь розового цвета имеет гладкую и блестящую поверхность. Спустя несколько дней после появления она покрывается бело-серебристыми чешуйками.

Позднее следует прогрессирующая стадия, на которой происходит рост и слияние псориатических образований в локальные зоны.

Различия по месту локализации высыпаний

Розовый лишай появляется преимущественно на туловище и конечностях. А вот псориаз может появляться на всем теле, охватывая область стопы, ладоней, локтей, коленей и даже ногтей.

Разница в скорости развития

Главное отличие розового от чешуйчатого лишая — скорость развития. Розовый распространяется очень быстро, сопровождаясь увеличением лимфоузлов и появлением новых пятен. Его гораздо легче диагностировать. Чтобы избавиться от заболевания, достаточно простого лечения.

Псориаз является хронической патологией. Она характеризуется волнообразным течением с периодами внезапных, вызванных теми или иными лечебными воздействиями ремиссий или обострений.

Часто отмечается тенденция к прогрессированию недуга с течением времени (особенно при отсутствии должного лечения). В результате этого утяжеляются и учащаются обострения, а также увеличивается площадь поражения.

Методы диагностики, помогающие определить и дифференцировать болезнь

При появлении характерных высыпаний на коже, у человека могут быть подозрения как на розовый лишай, так и на псориаз. В данном случае без посещения доктора не обойтись.

Чтобы поставить правильный диагноз, дерматолог проводит визуальный осмотр кожных покровов больного. Он тщательно изучает кожу пациента, применяя дерматоскопию. При появлении сомнений врач может назначить дополнительные анализы.

Обычно при подозрении на болезнь Жибера диагностика подразумевает детальное изучение клинических данных и особенностей болезни:

1. появлению высыпаний предшествуют вирусные заболевания органов пищеварительной и дыхательной систем;
2. на теле появляется материнская бляшка, диаметр которой равен 3 и более см;
3. через несколько дней после образования большого пятна появляются мелкие высыпания;
4. мелкие бляшки розового цвета шелушатся и зудят;
5. обычно сыпь локализуется на туловище и конечностях;
6. в большинстве случаев недуг проходит через 3 — 6 недель.

При постановке окончательного диагноза учитывается атипичная форма, при которой не появляется материнская бляшка. Псориаз легко диагностируют. Кожа при данном заболевании имеет характерный внешний вид. Не существует каких-либо специфичных для заболевания диагностических процедур.

При прогрессирующем псориазе в анализе крови могут быть обнаружены различные отклонения. Они подтверждают наличие воспалительного, аутоиммунного и других патологических процессов.

В некоторых случаях необходима биопсия кожных покровов для исключения других недугов.

Есть ли отличия в лечении?

Недуг Жибера обычно проходит самостоятельно. Во время появления вторичных высыпаний нужно носить одежду свободного покроя. Это позволит избежать трения, которое может спровоцировать возникновение раздраженной формы розового лишая.

Для лечения болезни используют цинковый линимент, который наносится на всю поверхность тела. Процедуру нужно выполнять два раза в сутки.

В первые 7 дней прогрессирования недуга запрещено принимать душ. Это обусловлено тем, что вода может распространить сыпь по всей поверхности кожи. При сильном зуде назначают антигистаминные препараты.

Для местного наружного применения можно использовать кортикостероиды и прочие рецептурные противозудные составы. Еще следует принимать витамин C. Длительность лечения данными лекарственными средствами составляет три недели.

Псориаз является хроническим заболеванием, которое прогрессирует достаточно медленно. Своевременное лечение повышает качество жизни, но не избавляет от недуга.

В периоды обострения отмечается потеря трудоспособности. При отсутствии медицинской помощи псориаз может привести к инвалидности.

При лечении легких форм заболевания дерматологи стремятся использовать наименее токсичные препараты и методы лечения, имеющие минимальный риск возможных побочных действий.

Обязательно при псориазе доктор должен назначить антидепрессанты и анксиолитики. Они помогают уменьшить и устранить сопутствующую псориазу депрессию, тревожность, социофобию и повысить устойчивость к стрессам.

Для лечения высыпаний на волосистой части головы используют медицинские смеси и отшелушивающие шампуни.

Нередко при псориатических высыпаниях применяют фототерапию. Она бывает нескольких видов: ультрафиолетовое обеззараживание, узкополосная светотерапия и ПУВА-терапия.

Видео по теме

Как отличить псориаз от лишая, нейродермита, экземы и дерматита:

Перед тем как лечить высыпания на коже, нужно определить, чем они были спровоцированы. Псориаз и розовый лишай очень часто путают из-за похожих симптомов. Это совершенно разные заболевания. При появлении сыпи нужно немедленно обратиться к дерматологу, который определит причину данного явления.

Розовый лишай можно вылечить. А от псориаза избавиться полностью невозможно. Иногда рецидива нет на протяжении длительного времени. В отдельных случаях пациенты ежегодно переживают обострение болезни.

Чтобы патология не имела неприятных последствий, нужно применять некоторые профилактические меры: избегать стрессов, правильно питаться и больше отдыхать.